Хочеш бути українцем- будь їм.

Державна нація – українці всіх національностей

 slide_всіх національностей+++++

«Ми вже 25 років будуємо державу, але весь цей час сперечаємось, що таке Україна і хто такий українець. Як в ХХІ столітті означити це поняття? Хтось скаже, що той, хто ідентифікує себе українцем, той і має право так себе називати. Добре, але якщо інші не хочуть тебе таким ідентифікувати? Якщо ти не народився тут, маєш інший паспорт, або говориш із акцентом? Хто визначає, хто з нас українець, хто – ні? Вірменин Сергій Нігоян чи білорус Михайло Жизневський – вони були українцями? І хто більші українці – вони, чи ті, хто голосував у Донецьку на референдумі, маючи при цьому стовідсотково українську кров?» – Святослав Вакарчук.

Все починалось з того, що групи кровних родичів, які ведуть своє походження за однією лінією (материнською чи батьківською), усвідомлюють себе нащадками спільного предка (реального чи міфічного), мають спільне родове ім’я, утворюють таке об’єднання, як рід. Він виникає з первісного людського стада, найвірогідніше на рубежі нижнього і верхнього палеоліту, як осередок суспільного співжиття та регулювання шлюбних стосунків.

Етноси формувались під впливом природної належності людського угруповання до певного географічного середовища, кліматичних умов, ландшафту, рослинного і тваринного світу. Тривала генетична еволюція свої головні характеристики отримувала в соціально-культурному оформленні, яке передається від покоління до покоління через історичну пам’ять, через засвоєння культурних надбань, традицій, тощо.

Родова спільнота обумовила виникнення племені. На зміну племенам прийшла нова історична форма спільності людей – народність. Початок формування народностей належить до періоду консолідації племінних союзів і виявляється у поступовому змішуванні племен, зміні попередніх (кровноспоріднених) зв’язків територіальними. Подальший розвиток суспільного життя привів до виникнення нової, етносоціальної спільноти людей — нації.

Нації складались за довгий історичний період. Кожний етнос відрізнявся від іншого національною мовою, національним характером, національними звичаями, національною культурою, національними міфами, національними символами і національною історією. Національність – це національна ідентичність, належність особи до певної нації, яка визначається як відмінними особливостями етнічної групи (мова, звичаї і традиції, культура, фізіологічні риси), яких дотримується особа, так і особистим почуттям належності до етнічної спільності – почуттям національної ідентичності.

Більшість політичних і культурних явищ раніше мали універсальний, а не національний характер. Найпоширенішою формою державних утворень були імперії, а не національні держави. Як правило, більшість населення не була свідома своєї національної відокремленості.

В Конституції Франції є поняття «французька нація», а у Конституції України фігурує «український народ» як сукупність тих, хто проживає на даній території. При цьому варто комусь промовити «українська нація», як відразу ж починають волати про націоналізм, не розуміючи, що це таке.

Натомість наші нерозумні псевдопатріоти вимагають, щоб у паспортах Української держави подавалася національність. Тут незвичайно велике непорозуміння. Або ми живемо у вільній Україні, державі на зразок європейських держав і держав західної культури, або ми живемо в так милому декому (зокрема каґебістам і комуністам) Радянському Союзі.

Тобто невидима «п’ята графа» для частини нашого перехідного суспільства ще відіграє́ максимально важливу роль. Тоді як професійні здібності, таланти, інші людські характеристики – справа другого і третього ряду. Так, багатьох недоумків справді сильно турбує питання, хто із державних діячів – єврей.

У державах західної культури та й взагалі, згідно із існуючим міжнароднім правом, людина має лише одну національність – національність держави, в якій живе і є її громадянином. Тому у жодній державі Західного світу не подається в паспортах недержавну національність. Недержавна національність належить до етнічної приналежності. Американець українського походження вважається американцем, а його етнічне походження є його внутрішньою справою.

При тому треба зрозуміти, що громадянство – це одночасно і національність. Громадянин, точніше людина державної національності, мусить обов’язково знати мову держави. Наприклад, громадянином Франції може стати лише людина, яка знає французьку мову, а громадянином Німеччини стає тільки та людина, яка володіє німецькою мовою.

Насправді про жодну людину не можна з упевненістю сказати, якої вона національності. Це можна довести за допомогою розрахунку з елементарної математики. У кожного з нас двоє батьків, четверо дідусів і бабусь, восьмеро прадідусів і прабабусь і 16 прапрадідусів і прапрабабусь. Тобто сто років тому жило на світі 16 прямих предків у кожного з нас. Це означає 2 в 4-й ступені. А тисячу років тому у кожного з нас було 2 в 40-й ступені прямих предків. Це – більше одного трильйона прямих предків. А такої кількості людей на землі не те що у той час, а взагалі ніколи не існувало. А якщо повернутися на дві, три і більше тисяч років, то необхідна кількість предків зросте в геометричній прогресії, а фактично, реальне число тих, що жили у той час людей, набагато менше. Цей розрахунок свідчить тільки про одне: всі ми маємо загальних родичів у минулому і всі ми народжені за допомогою величезного числа перехресних схрещувань. Таким чином, кожний з нас є одночасно і росіянином, і українцем, і євреєм, і арабом… Тільки у кожного свої пропорції. Тобто, якщо якийсь «чистокровний українець» намагається «наїхати» на євреїв, то можна запропонувати йому спробувати довести, що він сам не єврей. Або, що у нього не було 200 років тому в предках єврея, монгола або китайця. Можливо мав рацію пересмішник Ігор Губерман, коли писав:


«Везде одинаков Господень посев,
И врут нам о разности наций;
Все люди — евреи, и просто не все
Нашли пока смелость признаться».

А невігласи продовжують хизуватись своєю національністю. Вони хочуть довести всім, що вони чимось кращі за інших. І кров тече в їхніх жилах якась особлива. Тому і вимагають, щоб держава офіційно засвідчила в документі приналежність до певного етносу. Їм недостатньо того, ким вони себе самі вважають. Їм довідку подавай. Потім, згідно із записом в документі, можна вимагати якихось особливих прав. А також домагатись від держави позбавлення цих прав тих, хто має іншу національність. Поступово можна зайти досить далеко. Відмовити тим, хто має «неправильну» національність навіть у праві на життя. Гітлерівська Німеччина тому приклад.

Утім, існує державна нація. В Україні це українці всіх національностей. Українець це той, хто відчуває себе українцем, попри все інше. Ніхто нікому не може відмовити у праві бути українцем. Етнічне походження є внутрішньою справою кожного. Вони мають рівні права і рівні обов’язки. Знати і поважати державну мову. Виконувати закони України. Давати відсіч тим, хто зневажливо ставиться до української мови, державних символів, державного прапора, державних інституцій. Нам не потрібна нація бидла чи пролів, нам потрібна нація особистостей. Тому, що ми – нація вільних людей, і це наш шлях, який не дав нам загубитися на бездоріжжі історії.

Чи існуватиме нація далі, залежить лише від нас. Жодні міжнародні конвенції, договори, альянси, акти, декларації не вбережуть Україну від занепаду та знищення. Зберегти її можемо тільки ми. І ми це зробимо, всупереч нашим ворогам!

Різні народи, різні нації, різні культури, різні покоління – це і є Україна. І тільки усвідомлення усіх сущих в Україні національностей, що вонидержавна нація патріотів України, може у майбутньому зробити цю країну шанованим членом світового співтовариства.

Отже, Державна нація – це українці всіх національностей. І жодному громадянину-патріоту України не можна заборонити вважати себе українцем. Серед українських інтелектуалів і політиків ніколи не бракувало українців «за вибором». Досить згадати кримського татарина Аґатангела Кримського, молдованина Петра Могилу, чеха Пилипа Орлика, росіянина Миколу Хвильового, поляка Вацлава-В’ячеслава Липинського, єврея Мойсея Фішбейна і багато інших. «Український буржуазний націоналіст» Юрій Шерех-Шевельов – уроджений Георгій Шнейдер, етнічний німець, чистокровний «арієць» – цілу німецьку окупацію проголодував в «унтерменшах», — із тієї простої причини, що раз і назавжди, ще в юності, вибрав бути українцем і служити українському народові.

Справді дружніх взаємин між корінною українською нацією та національними меншинами можна досягнути тільки на ґрунті взаємної поваги до культури, мови, історії, традицій кожного народу, усвідомленні того, що єдиною державною мовою в Україні є українська мова.

Вирішальною для реалізації гарантій національної безпеки України повинна стати її інтеграція в європейські політичні та економічні структури, а також трансатлантичні системи колективної безпеки.

Це можливо лише за умови, коли в Україні буде українська патріотична влада, здатна відстоювати національні інтереси держави, створювати умови для гідного життя своїх співвітчизників. Провадити в життя українську ідею.

ЯРОСЛАВ

Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s